Державні нагороди ЗСУ: види та значення

Кожна нагорода — це не просто метал і стрічка. За нею стоїть конкретна людина, конкретний момент, конкретний вибір. Іноді — останній. У воєнний час система державних відзнак набуває особливого виміру: вона стає способом, яким держава каже своїм захисникам «ми бачимо, що ти зробив». І це важливо — і для тих, хто живий, і для родин тих, кого вже немає.

Тема державних нагород ЗСУ сьогодні актуальна як ніколи. Щодня з’являються нові укази Президента, сотні військових отримують відзнаки — на передовій, у шпиталях, посмертно. Але більшість людей погано розуміє, як ця система влаштована: які нагороди існують, чим вони відрізняються, хто і як приймає рішення про нагородження. Цей матеріал — спроба розібратися в усьому цьому докладно і без зайвого пафосу.

Як влаштована система державних нагород в Україні

Правова основа — Закон України «Про державні нагороди України», ухвалений ще у 2000 році і з тих пір неодноразово доповнений. Саме він визначає перелік нагород, підстави для їх присвоєння та порядок нагородження. Єдиним суб’єктом, який має право присвоювати державні нагороди, є Президент України — він підписує відповідний указ. Без цього документа жодна нагорода юридично не існує.

Важливо розуміти різницю між державними та відомчими нагородами. Державні — це ті, що встановлені законом і присвоюються указом Президента. Відомчі — нагороди Міністерства оборони, Генерального штабу, окремих родів військ — мають менший статус, але теж є частиною системи відзнак і в армії цінуються. Про них — окремо.

Хто може бути нагороджений? Теоретично — будь-який громадянин України, а також іноземці за особливі заслуги перед державою. На практиці в умовах повномасштабної війни переважна більшість нагороджень стосується військовослужбовців ЗСУ, Національної гвардії, прикордонників, розвідників. Подання на нагородження готує безпосередній командир, далі воно проходить кілька рівнів погодження — і врешті потрапляє до Офісу Президента.

Найвищі державні нагороди, які отримують військові

Система нагород в Україні має чітку ієрархію. На вершині — звання Герой України. Далі йдуть ордени різних ступенів, потім медалі. Кожна ланка цього ланцюга має свою логіку і свої критерії.

Герой України — найвища державна відзнака. Присвоюється за видатний героїзм або за визначний внесок у державотворення. Військові отримують це звання з врученням ордена «Золота Зірка» — саме він є матеріальним символом звання. З початку повномасштабного вторгнення кількість присвоєнь різко зросла: якщо раніше це були поодинокі випадки на рік, то зараз — десятки, а то й сотні на рік. Значна частина — посмертно.

Орден Богдана Хмельницького — суто військова нагорода, що має три ступені. Перший — найвищий. Присвоюється за успішне командування військовими операціями, за особисту мужність і хоробрість у бою. Це один із найпоширеніших орденів серед офіцерського складу ЗСУ під час нинішньої війни. Орден має виразний козацький символізм: на ньому зображено гетьмана Богдана Хмельницького, а сам знак виконаний у формі хреста з мечами.

Орден «За мужність» також має три ступені і є, мабуть, найбільш масовою нагородою серед рядового та сержантського складу. Присвоюється за особисту мужність і самовідданість, виявлені при захисті державного суверенітету, під час виконання бойових завдань. Третій ступінь — найнижчий у цьому ордені — нерідко стає першою серйозною нагородою для бійця.

Орден Данила Галицького — ще одна суто військова відзнака, але без поділу на ступені. Присвоюється офіцерам за бездоганну службу, зразкове виконання військового обов’язку, зміцнення обороноздатності держави. Символіка ордена апелює до середньовічної галицько-волинської традиції — на знаку зображено князя Данила.

Хрест бойових заслуг — відносно нова нагорода, запроваджена вже в умовах активних бойових дій. Не має ступенів. Присвоюється за конкретні бойові заслуги — успішне виконання бойових завдань, знищення техніки чи живої сили противника, порятунок побратимів під вогнем. Серед військових ця нагорода сприймається як «бойова» у найпрямішому сенсі слова.

Медаль «За військову службу Україні» — нагорода, яка відзначає насамперед тривалу і бездоганну службу. Має два ступені. Часто є першою нагородою для контрактника або офіцера, який ще не брав участі в активних бойових діях, але сумлінно виконує свій обов’язок.

Окремо варто згадати орден «За заслуги» — він не є суто військовим, але нерідко присвоюється військовослужбовцям за внесок у розвиток армії, логістику, медичне забезпечення, волонтерську діяльність на користь ЗСУ. Три ступені, широкий спектр підстав.

Основні нагороди ЗСУ: коротко про головне

Відомчі та бойові відзнаки: що стоїть нижче державних нагород

Паралельно з державними існує розгалужена система відомчих нагород — і в армії вона теж має значення. Міністерство оборони України, Генеральний штаб, окремі командування видають власні відзнаки: нагрудні знаки, медалі, грамоти. Юридично вони не є державними нагородами, але в середовищі військових цінуються і носяться з гордістю.

Серед найвідоміших відомчих відзнак — нагрудний знак «Золотий хрест» Міноборони, медалі окремих бригад і корпусів, знаки «За бездоганну службу» різних ступенів. Є також грамоти та подяки Головнокомандувача ЗСУ — вони не мають матеріального виразу у вигляді медалі, але офіційно фіксуються в особовій справі військовослужбовця.

Різниця між державною та відомчою нагородою принципова з точки зору соціальних наслідків. Державна нагорода дає право на певні пільги — зокрема, Герої України мають суттєві соціальні гарантії. Відомча нагорода таких наслідків зазвичай не має, хоча й впливає на кар’єрне просування та репутацію в армії.

Окремо варто згадати про нагороди союзників. Під час спільних навчань або операцій українські військові можуть отримувати нагороди іноземних держав — наприклад, медалі НАТО або відзнаки конкретних країн. Носіння таких нагород регулюється окремими правилами і потребує дозволу командування.

Як відбувається процедура нагородження

Шлях від подвигу до нагороди — довший, ніж здається. І набагато більш бюрократичний, ніж хотілося б. Але це не недолік системи, а її необхідна частина: нагорода має бути обґрунтованою і перевіреною.

Все починається з командира. Саме він — безпосередній або старший — готує подання на нагородження. У документі описується конкретний вчинок або заслуга, вказуються обставини, дати, свідки. Подання підписується і передається вгору по командній вертикалі. На кожному рівні — від батальйону до бригади, від бригади до оперативного командування — документ перевіряється, погоджується або повертається на доопрацювання.

Після проходження всіх рівнів подання потрапляє до Головного управління з питань нагород при Адміністрації Президента. Там документи перевіряються на відповідність вимогам закону, аналізується обґрунтованість нагородження. Якщо все гаразд — готується проект указу Президента. Підписаний указ публікується офіційно.

Вручення нагороди — окремий момент. Воно може відбуватися по-різному: іноді урочисто, у штабі або на плацу, іноді — прямо на передовій, у польових умовах. Президент особисто вручає нагороди на офіційних церемоніях, але частіше це робить командир відповідного рівня від імені держави. Нагорода вручається разом із посвідченням — офіційним документом, що підтверджує факт нагородження.

Скільки часу займає весь процес? Від подання до вручення може пройти від кількох тижнів до кількох місяців. У воєнний час процедуру намагаються прискорити, але бюрократичний ланцюг нікуди не дівається. Буває, що боєць отримує нагороду через рік після того, як її заслужив.

Нагороди посмертно — окрема і болюча тема

Це, мабуть, найважча частина всієї теми. Посмертне нагородження — реальність, з якою Україна стикається щодня. Тисячі загиблих захисників отримали або ще отримають державні відзнаки після смерті.

Процедура в цілому та сама, що й за життя: командир готує подання, воно проходить погодження, виходить указ. Але є нюанси. По-перше, до подання обов’язково додаються документи, що підтверджують загибель. По-друге, нагорода передається родині — дружині, батькам, дітям. Саме вони стають хранителями цього символу.

Нагорода, яку отримує мати замість сина, — це не втіха. Але це підтвердження того, що його бачили, що його вчинок не залишився непоміченим. Для багатьох родин це має величезне значення.

Родина загиблого також отримує посвідчення до нагороди і всі пов’язані з нею права. Якщо загиблий був представлений до звання Герой України — його сім’я отримує відповідні соціальні гарантії. Це не замінює людину, але держава зобов’язана визнати її жертву офіційно.

Є й болючі ситуації, коли подання губляться, затримуються або взагалі не подаються — через хаос бойових дій, загибель командирів, плутанину в документах. Волонтери та правозахисники фіксують такі випадки і допомагають родинам домогтися нагородження. Це теж частина реальності.

Що означає нагорода для самого військового

Якщо запитати бійця, що для нього означає нагорода, відповіді будуть різними. Хтось скаже, що це визнання від держави — і це важливо, бо дає відчуття, що твій вчинок помітили. Хтось відмахнеться: «та я не за нагороди воюю». Обидві відповіді щирі.

Медаль не робить тебе кращим солдатом. Але вона нагадує тобі самому — і всім навколо — що ти зробив щось, що варте уваги.

З практичного боку нагороди мають цілком конкретні наслідки. Герої України отримують щомісячну грошову виплату, право на безоплатне медичне обслуговування, пільги на комунальні послуги, безоплатний проїзд. Кавалери орденів також мають певні пільги, хоча й менші за обсягом. Усе це прописано в законі і є частиною соціального контракту між державою та людиною, яка ризикувала життям.

Але є й інший вимір — моральний. Нагорода впливає на самосприйняття. Вона стає частиною ідентичності ветерана. Коли людина повертається з війни і намагається знайти себе в мирному житті, ці відзнаки — не просто прикраси на піджаку. Вони нагадують, ким ти був і що ти витримав. Для когось це підтримка. Для когось — тягар. Але байдужих немає.

Є ще один аспект, про який рідко говорять відкрито: нагорода впливає на ставлення в колективі. В армії це особливо помітно. Боєць із орденом — це людина, яка довела свою спроможність ділом. Це не гарантія авторитету, але це сигнал. І цей сигнал читається без слів.

Система продовжує змінюватися

Варто розуміти: система нагород — не застигла конструкція. Вона живе і змінюється разом із війною. З 2014 року, і особливо після лютого 2022-го, в Україні запроваджено кілька нових нагород, змінено критерії для існуючих, спрощено окремі процедури. Хрест бойових заслуг, наприклад, з’явився саме як відповідь на потребу в нагороді, яка відзначала б конкретні бойові дії — а не просто тривалу службу чи загальні заслуги.

Паралельно тривають дискусії про те, чи достатньо нинішньої системи. Деякі ветерани і правозахисники вказують на нерівномірність нагородження: одні бійці отримують відзнаки за менш значущі дії, інші — з набагато серйознішими заслугами — роками чекають на подання. Командири мають різний підхід до цього питання, і це позначається на результаті.

Є й питання прозорості. Укази Президента про нагородження публікуються офіційно, але не завжди містять детальний опис підстав — особливо коли йдеться про розвідувальні операції або дії спецпризначенців. Це зрозуміло з міркувань безпеки, але іноді створює відчуття непрозорості.

Незважаючи на всі недоліки, система працює. Щодня в Україні хтось отримує нагороду — і це не просто бюрократичний акт. Це момент, коли держава дивиться людині в очі і каже: ми знаємо, що ти зробив. Ми пам’ятаємо. І це, зрештою, і є головний сенс будь-якої нагороди — не метал і не стрічка, а пам’ять і визнання, які не мають терміну придатності.