Чи повинен боржник виплачувати пеню за несвоєчасну сплату боргу у разі списання боргу?

У 2010 році бюджетна організація недоперерахувала страхові внески ДО ПФУ. У 2013 році ПФУ виграло судову справу на свою користь. Згідно постанови КМУ №45 від 30.01.2013р. (про внесення змін до постанови КМУ від 03.08.2011р. №845) стягувач повинен надати документи до органів казначейства на списання боргу. Але документи були подані лише у грудні 2014 року і борг був списан на їх користь. ПФУ за період 2013-2014 рр. нарахувало пеню та штрафні санкції, але організація самостійно не мала можливості сплатити борг. ПФУ аргументує тим, що вони не знали про цю постанову. Підкажіть будь ласка, чи маємо ми можливість оскаржувати штрафні санкції і пеню за цей період?

Відповідь юридичного консультанта:

Ваше запитання вимагає ознайомлення з документами, які були видані органом Пенсійного фонду України щодо стягнення з бюджетної організації сум недоїмки, пені та штрафів, а тому слід насамперед порадити звернутись до юридичної фірми і надати всі документи у справі. Разом з тим, деякі коментарі по Вашій ситуації слід зробити.

Як Ви зазначаєте, згідно постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 року, стягувач повинен надати документи до органів казначейства на списання боргу. Вочевидь, йде мова про п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, викладеного у новій редакції зазначеною постановою КМУ, відповідно до якого у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності), оригінал або копію розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Іншими словами, на стягувача покладається обов’язок щодо передання документів в органи Державного казначейства для оплати недоїмки. Відтак, цілком логічними і справедливими є Ваші аргументи щодо відсутності вини бюджетної організації у неперерахуванні коштів Пенсійному фонду України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Тобто за законом саме платник єдиного внеску несе обов’язок щодо його сплати, і при цьому Закон безпосередньо не містить винятків для бюджетних організацій щодо звільнення від сплати цього внеску.

Втім, якби це питання вирішувалось за Цивільним кодексом України, то такі дії Пенсійного фонду України можна було б кваліфікувати як прострочення кредитора за ст. 613 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Однак для застосування статті 613 ЦК України до відносин, що будуються на владному підпорядкуванні, має бути пряма вказівка у законі, як цього вимагає ст. 1 ЦК України.

За таких обставин, попри справедливість зазначених Вами аргументів, законодавство не містить безпосередньої відповіді на ці питання, у зв’язку з чим у випадку оскарження рішення щодо стягнення пені та штрафу прийняття рішення на користь бюджетної організації є сумнівним. Втім, можна припустити, що за результатами детального аналізу всіх наявних документів можуть бути віднайдені додаткові аргументи для формування належної правової позиції у такій судовій справі.

               консультацію надав 

               юрист юридичної компанії «Правова група «ЮСТА»

               Ромащенко Іван

02.03.2015