Законодавчі новели щодо стягнення аліментів на дитину

8 липня 2017 року набрав чинності Закон України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».

Цим законом були внесені деякі суттєві зміни до Цивільного, Цивільного процесуального та Сімейного кодексів України.

Розглянемо найбільш вагомі новели законодавства щодо порядку стягнення аліментів на дитину:

1. Першою та, на наш погляд, фундаментальною зміною є визнання аліментів власністю дитини. Неповнолітня дитина має право самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними, а той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого сплачуються аліменти, розпоряджається коштами виключно в інтересах дитини. Нагадаємо, що до набрання чинності Законом № 2037-VII аліменти вважалися власністю того з батьків (або законних представників дитини), на ім’я якого вони сплачувалися. Дана законодавча новела з одного боку має досить декларативний характер, однак саме в наведеній нормі закріплена основоположна ідея щодо посилення захисту прав дитини на належний рівень утримання.

2. Ще однією вагомою зміною є встановлений мінімальний розмір аліментів. На сьогодні законом встановлено, що розмір аліментів не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Для порівняння— раніше сума зобов'язання по сплаті аліментів на дитину становила не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Водночас, законодавець чітко встановив і частки від доходу, які підлягають стягненню за рішенням суду. Так, на одну дитину сплачується одна четверта, на двох дітей – одна третя, на трьох і більше дітей – половина заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. До набрання чинності Законом у переважній більшості випадків суди саме в таких розмірах і встановлювали суми аліментів, керуючись принципами справедливості та пропорційності, у зв’язку з чим склалася відповідна судова практика, яка на сьогодні знайшла своє закріплення на законодавчому рівні у оновленій редакції ст. 183 Сімейного кодексу України.

Говорячи в цьому аспекті про способи визначення розмірів аліментів, їх залишилось 2: тверда грошова сума та частка від  заробітку (доходу) платника. При цьому розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»).

3. Необхідно зазначити і  про суттєві зміни до процесуального порядку стягнення аліментів. Згідно з положеннями Закону № 2037-VII відтепер аліменти можуть стягуватися, окрім традиційного для цієї категорії справ позовного провадження, і у спрощеному порядку наказного провадження, який регламентований  Розділом IIЦивільного процесуального кодексу України.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Звертатися до суду у порядку наказного провадження можна також для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо особа хоче стягнути більшу суму, ніж 50 % прожиткового мінімуму, то вона може це зробити, довівши та обґрунтувавши свої вимоги у класичному позовному провадженні.

Практикуючі правники на сьогодні констатують той факт, що встановлена законодавцем можливість звернутися до суду для стягнення аліментів у порядку наказного провадження значно спростить розгляд даної категорії справ та скоротить строки вирішення спорів між батьками дитини. З набранням чинності нових поправок до законодавства, від дня подачі заяви про видачу судового наказу протягом трьох днів суд повинен видати судовий наказ про стягнення аліментів у вищезазначених розмірах.

Якщо порівняти процесуальні нововведення з раніше існуючим порядком розгляду справ про стягнення аліментів, за якої судовий розгляд міг тривати близько року, а протягом цього часу дитина залишалася без належного утримання, то безумовно прийняті зміни направлені на максимальний захист прав та інтересів дітей.

Зауважимо, що дата подачі заяви про видачу судового наказу, у разі позитивного вирішення справи, стає датою, від якої починають нараховуватися самі аліменти. Ще одним позитивним моментом є те, що відповідний судовий наказ не може бути оскаржений боржником, однак останній має право подати позов про зміну розміру аліментів, втім подання позову не скасовує і не зупиняє їх виплату. У такому випадку увесь тягар доказування необхідності зменшення розміру аліментів лягає на їх платника.

4. Прогресивною новелою в законодавстві стало введення витратного методу розрахунку доходів платника аліментів. Відтепер до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, береться до уваги і майно, яким володіє або користується особа. Тобто, якщо  ми знаємо, що особа має тіньовий дохід, але не має офіційних доходів або офіційний дохід явно нижчий від реального, стягувач аліментів має право довести в суді розміри дійсних витрат платника. Якщо останній їздить  на дорогому автомобілі, чи живе в елітній квартирі, їздить на відпочинок за кордон, суд зобов'язаний взяти це до уваги.    

За оновленим законодавством боржника- платника аліментів не врятує від обов'язку утримувати власну дитині навіть статус безробітного. Адже, як належний доказ в суді відтепер можна використовувати дані з реєстру майнових прав. Тож якщо такий "безробітний" боржник купить собі нерухомість або автомобіль ці відомості можуть стати доказом його реальної  платоспроможності.

Варто зазначити, що перш ніж звертатися до суду заявник повинен належним чином підготувати доказову базу для доведення розмірів реальних доходів платника аліментів. Лише в такому випадку можна розраховувати на позитивне рішення суду.

Підсумовуючи законодавчі зміни, варто зазначити, що вони в цілому є прогресивними та здатними забезпечити умови для ефективного та оперативного захисту прав дітей.  Маємо сподівання, що результати дії Закону № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» будуть у повній мірі відображати його назву та справді забезпечать належне утримання для кожної дитини, яка його потребує.

МАРИНА КОРНІЄНКО, юрист компанії "Правова група "ЮСТА-ЕКСПЕРТ"

13.10.2017