Про застосування науково-експертних висновків при розгляді справ в суді. Частина 1.

Радник  ТОВ «Правова група “Юста»,

   адвокат, кандидат юридичних наук,

   доцент, заслужений юрист України

Лідія Горбунова

Незважаючи на загальновизнану позицію, згідно якої кожен юрист сам повинен знати право, є самодостатнім і не потребує нічиєї сторонньої допомоги у вирішенні правових питань, існує попит на експертний висновок, який складено авторитетними авторами в конкретній галузі права.

Проведення правової експертизи не передбачено Законом України «Про судову експертизу», що не дає можливості в суді призначати експертизу щодо кримінальних, цивільних, господарських чи адміністративних справ.

Разом з тим, існують законодавчі аргументи  на користь проведення правової експертизи в Законі України «Про наукову та науково-технічну експертизу». Стаття 1 цього Закону визначає, що наукова і науково-технічна експертиза – це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів.   Відповідно до статті 2 вказаного Закону, завданнями такої експертизи є, зокрема: перевірка відповідності об’єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства; підготовка науково обґрунтованих експертних висновків.

Цей Закон не містить обмежень щодо кола об’єктів та суб’єктів експертизи,підстав для її проведення. Експертами, відповідно до цього Закону є фізичні особи, які мають високу кваліфікацію, спеціальні знання і безпосередньо здійснюють наукову чи науково-технічну експертизу та несуть персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій відповідно до вимог завдання на проведення експертизи. Серед об’єктів експертизи Закон не виокремлює безпосередньо матеріали та юридичні обставини судової справи,проте допускає проведення експертизи щодо інших об’єктів наукової та науково-технічної діяльності, стосовно яких виникає потреба у її проведенні, отриманні науково обґрунтованих експертних висновків. Отже, законодавство не містить прямої заборони для суду та учасників судового процесу залучати як докази висновки науково експертизи.

Крім того, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачає можливість для проведення експертизи з правових питань та використання її результатів. Так, стаття 20 цього Закону серед професійних прав адвоката, передбачає право адвоката одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань.

Також, слід звернути увагу, що КПК України передбачає можливість проведення правової експертизи. Так, стаття 101 КПК передбачає, що кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України,судді у господарському процесі надано право призначати експертизу й залучати для участі в ній будь-яких посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Питання призначення правової експертизи в процесі здійснення судочинства можна розглядати і на конституційному рівні. Так, згідно з п.4 частини 3 статті 129 Конституції України одним із основних принципів судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Це означає, зокрема, що сторони мають право представляти суду експертні висновки фахівців о суті справи, яка розглядається в суді, або заявляти клопотання про затребування висновків фахівців, в тому числі й учених, з цих питань.

Слід, також зазначити, що при Верховному суді України та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ діють Науково-консультативні ради. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України, затверджене постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 вересня 2011 р.№5 передбачає, що до повноважень Ради належить надання наукових висновків щодо норм матеріального права, які неоднаково застосовані судом(судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Аналогічно визначені повноваження Науково-консультативної ради при Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так Положенням про раду визначено,що до компетенції ради відноситься вивчення та надання рекомендацій з питань правового характеру, що виникають у судовій практиці.

Науково-правова експертиза широко використовується у практиці Конституційного суду України, який під час здійснення судочинства звертається до навчальних закладів і наукових установ значно частіше, ніж суди інших юрисдикцій. Так, в окремих рішеннях наукова доктрина з тих чи інших питань використовується безпосередньо для обґрунтування правової позиції КСУ. Відповідно до Регламенту Конституційного суду України суддя-доповідач у справі для проведення наукової правової експертизи звертається до наукових установ та вищих навчальних закладів.

Юридична практика свідчить про зростаючу роль та важливість науково-правових експертиз при захисті прав та інтересів учасників правовідносин у суді. Це викликано тим, що науково-правова експертиза надає суду можливість більш ефективно та системно використовувати норми матеріального та процесуального права при вирішенні судових спорів.

Науково-правова експертиза може включати: дослідження норм законодавства України та зарубіжних країн, міжнародного права та практики їх застосування;судової практики, правочинів та інших юридичних фактів;дослідження документів про діяльність фізичних та юридичних осіб;експертизу договору тощо.

Але визнаючи в цілому допустимість і прийнятність залучення фахівців у галузі права до вирішення конкретних справ, слід вказати на ряд питань, які вирішуються не однозначно. Серед них:

 - Кого можна вважати належним фахівцем у галузі права?

 - Хто може звертатися до фахівців у галузі права?

 - Як оформити таке звернення та які питання можуть бути поставлені перед фахівцем?

 - Який акт має бути складений за результатами дослідження?

 - Яка ступінь обов’язковості такого акту?

Саме ці питання  і будуть розглянуті в наступній  частині статті.

16.03.2016