Правові аспекти створення інтерент-магазину. Частина 1.

Вступ

Підприємницька діяльність через мережу Інтернет набула популярності багато років тому. Популярність такої торгівлі зумовлена меншою вартістю товарів і послуг внаслідок відсутності у комерсантів деяких витрат, які б могли перекладатися на ціну продукції (наприклад, відсутня необхідність орендувати приміщення для магазину; мінімальна кількість працівників; можлива відсутність складських приміщень для зберігання товару тощо). Крім того, зручність послуг з продажу товарів і послуг через мережу Інтернет для споживача відповідно до відомого закону економіки («попит породжує пропозицію») стимулює осіб, які бажають отримати від цього комерційну вигоду, до активного «освоєння» просторів Всесвітньої мережі.

Нормативно-правове регулювання

Комерційна діяльність, маючи з економічної точки зору на меті отримання прибутку, часто пов’язана з порушенням правил чесної боротьби суб’єктів підприємництва на ринку. Для збалансування інтересів індивідуальних підприємців та загальносуспільних інтересів, захисту прав споживачів, уніфікації правил ведення такого бізнесу на території всієї держави, забезпечення безпеки суспільства та держави, органи влади видають різноманітні нормативно-правові акти для врегулювання питань інтернет-комерції. Законодавство України хоча й регулює такі відносини, але значно відстає у розвитку від своїх іноземних «колег», а тому є не зовсім однозначним і не завжди адекватним.

Правове регулювання порядку створення інтернет-магазинів можна знайти у положеннях таких нормативно-правових актів:

а) Господарського кодексу України;

б) Цивільного кодексу України;

в) Податкового кодексу України;

г) Законів України:

1) «По захист прав споживачів»;

2) «Про захист персональних даних»;

3) «Про телекомунікації»;

4) «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

д) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживачів товарів»;

е) наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями»;

є) наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами»;

ж) наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами»;

з) актами Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер» та інших.

Порядок створення суб’єкта підприємництва, який здійснюватиме торгівлю через мережу Інтернет

Якщо говорити про стадійність процедури створення інтернет-магазину, то чітко визначеної послідовності стадій (що за чим робити) немає. Це дає підстав для дроблення великих стадій на менші етапи та підетапи, що можна здійснювати до безкінечності.

На практиці юристи виділяють наступні стадії процесу заснування інтернет-магазину:

І) створення суб’єкта підприємництва, який здійснюватиме торгівлю через мережу Інтернет;

ІІ) створення веб-сайту інтернет-магазину.

Стадію створення суб’єкта підприємництва можна поділити на такі етапи:

1) обрання організаційно-правової форми;

2) обрання системи оподаткування;

3) юридичне оформлення відносин з людьми, які будуть працівниками інтернет-магазину

4) отримання необхідних дозвільних документів.

Щодо стадії створення веб-сайту інтернет-магазину, то у прив’язці до юридичних аспектів ведення бізнесу, її складовими можна вважати:

1) укладення договорів про створення (розробку) веб-сайтів

2) реєстрацію доменного імені для інтернет-магазину.

А тепер коротко викладемо інформацію про кожний із вищевказаних пунктів.

Обрання організаційно-правової форми.

Під час реєстрації будь-якого бізнесу важливим питанням є організаційно-правова форма підприємницької діяльності. Від неї залежатимуть особливості державної реєстрації суб’єкта підприємництва, управління бізнесом, розподілу прибутків і збитків засновника у разі настання відповідальності за підприємницьку діяльність, оподаткування такої діяльності тощо.

Повний перелік організаційно-правових форм господарювання вміщено у Державному класифікаторі "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" ДК002:2004 (затвердженого наказом Державного комітету статистики України №401 від 24 червня 2004 р.) зі змінами та доповненнями. На практиці найпоширенішими організаційно-правовими формами ведення бізнесу в Україні є «підприємець-фізична особа», «товариство з обмеженою відповідальністю», «приватне підприємство» та «акціонерне товариство» (для великого підприємництва).

Безпосередня процедура реєстрації (послідовність етапів, перелік необхідних для цього документів, компетентні реєстраційні органи) тієї чи іншої організаційно-правової форми передбачена Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Не зупиняючись детально на ній, зазначимо, що в графі основного виду економічної діяльності (Код КВЕД) для цілей створення інтернет-магазину потрібно ретельно обирати конкретний код, що залежатиме від виду товарів або послуг, які реалізовуватимуться чи надаватимуться через інтернет-магазин. Від обрання коду виду економічної діяльності в майбутньому залежатиме система оподаткування підприємства.

Найчастіше вказується один з наступних кодів:

 - G47.91 – Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, що включає діяльність із роздрібної торгівлі, де покупець здійснює свій вибір, засновуючись на рекламних оголошеннях, каталогах, інформації веб-сайтів чи будь-якій іншій рекламній продукції, та здійснює замовлення поштою, телефоном або через мережу Інтернет (зазвичай за допомогою спеціальних засобів, розміщених на веб-сайті), а товар, який купується, може бути або безпосередньо завантажений з інтернет-сайту, або доставлений покупцеві;

 - G45.1Х – Торгівля автотранспортними засобами, що включає оптову та роздрібну торгівлю новими й уживаними автотранспортними засобами;

 - G45.3Х – Торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що включає оптову та роздрібну торгівлю будь-якими видами запчастин, деталей, компонентів, приладдя, інструментів та аксесуарів для автотранспортних засобів;

 - G45.40 – Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, що включає оптову та роздрібну торгівлю мотоциклами, у т.ч. мопедами, деталями та приладдям для мотоциклів (у т.ч. продаж через комісійних агентів та компанії поштового замовлення), ремонт і технічне обслуговування мотоциклів;

 - G47.2X – Роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, що включає роздрібну торгівлю фруктами і овочами, м’ясом та м’ясними продуктами, рибою, ракоподібними та молюсками, хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами, напоями, тютюновими виробами та іншими продуктами харчування;

 - G47.6Х – Роздрібна торгівля товарами культурного призначення та товарами для відпочинку в спеціалізованих магазинах, що включає роздрібну торгівлю товарами культурного призначення та товарами для відпочинку, такими як книги, газети, музичні та відеозаписи, спортивний інвентар (в тому числі велосипеди), ігри та іграшки.

Обрання системи оподаткування.

Зареєструвавши юридично свій бізнес підприємець повинен вирішити питання про систему оподаткування, в межах якої він буде сплачувати податки. В цілому їх існує 2 – спрощена та загальна системи оподаткування. Кожна з них має свої підвиди та специфіку, про що мова піде далі.

Спочатку розповімо про загальну систему оподаткування. Податковий кодекс України (далі – ПК) передбачає 2 види податків, якими може обкладатися підприємницька діяльність:

а) податок на прибуток підприємств (для суб’єктів, які надали своїй комерційній діяльності статус юридичної особи);

б) податок з доходів фізичних осіб (призначений, переважно, для фізичних осіб, у т.ч. фізичних осіб-підприємців).

Будь-який податок прийнято характеризувати через призму 3 його найголовніших елементів:

1) суб’єкта сплати податків (хто повинен його сплачувати);

2) об’єкта оподаткування (що підлягає оподаткуванню)

3) ставки податку (відсоток від об’єкта, який підлягає сплаті). Відповідно до цієї схеми охарактеризуємо вищевказані податку.

Стосовно податку на прибуток підприємств, то суб’єктами сплати цього податку є (ст. 131 ПК):

 - всі юридичні особи-резиденти;

 - всі юридичні особи-нерезиденти, доходи яких походять з України.

Винятки:

1) бюджетні установи;

2) громадські об'єднання, політичні партії, релігійні, благодійні організації, ОСББ, житлово-будівельні кооперативи, пенсійні фонди( якщо метою їх метою не є одержання і розподіл прибутку серед їх засновників, членів органів управління, працівників;

3) юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування;

4) юридичні особи-нерезиденти, що мають дипломатичні привілеї або імунітет.

Об’єктом оподаткування виступають:

1) річний дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, що включає дохід від реалізації товарів, робіт і послуг, інші операційні доходи, фінансові доходи та будь-які інші доходи;

2) дохід за договорами страхування;

3) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України;

4) дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;

5) дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у т.ч. казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню. Податок нараховується платником самостійно. Податковий період становить 1 рік.

Ставки податку з прибутку підприємств:

1) загальна – 18%;

2) на доходи за договорами страхування – 3%;

3) доходи за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування, договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення – 0%;

4) до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України – 0, 4, 6, 12, 15, 20%;

5) до доходів від букмекерської діяльності, діяльності з проведення азартних ігор (у т.ч. казино) – 18%;

6) до доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів – 10%.

Стосовно податку на доходи фізичних осіб, то суб’єктами сплати податку є всі фізичні особи-підприємці, які за умовами цієї статті зареєструвалися для здійснення легальної комерційної діяльності через інетрнет-магазин.

Об’єкт оподаткування складає чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Витрати, що зменшують базу оподаткування визначені в ч. 4 ст. 177 ПК.

Ставки податку становлять:

1) загальна – 15%;

2) якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати (становить 1218 грн. до 01.12.2015 р.), то до суми такого перевищення застосовується ставка 20%.

Особливістю порядку сплати податку на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця (далі – ФОП) є те, що податок вноситься за авансовим принципом (тобто наперед), виходячи з суми податку , сплаченої за минулий рік. Оплата податку здійснюється щоквартально по 25% від суми податку (відповідно до 15 березня, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада). А якщо реальний дохід за попередній квартал менший «розрахункового» доходу на понад 20%, то сума податку, що підлягає сплаті в наступному кварталі може бути пропорційно зменшена після письмового повідомлення контролюючого органу. За підсумками фінансового року фізичні особи-підприємці подають податкову декларацію за звітний календарний рік, на підставі якої проводиться остаточний розрахунок податку з урахуванням податку, сплаченого протягом року. Суми податку, сплачені понад необхідний, можуть бути або зараховані фізичній особі-підприємцю в рахунок його майбутніх платежів з цього податку, або повернуті платнику податку.

Спрощена система оподаткування характеризується за аналогічним принципом, як і загальна. Платники податків, що мають право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються нині на 4 групи. Діяльності інтернет-магазинів можуть стосуватися лише 1-3 групи (ч. 4 ст. 291 ПК):

Ø  І група – ФОПи, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 грн;

Ø  ІІ група – ФОПи, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, якщо протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

1) не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

2) обсяг доходу не перевищує 1 500 000 грн.

Ø  ІІІ група – ФОПи, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 грн.

При цьому не можуть бути платниками єдиного податку 1-3 груп (ч. 5 ст. 291 ПК):

§  юридичні особи та ФОПи, які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей, парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

2) продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

3) реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення (крім продажу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

4) реалізацію корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення;

5) діяльність у сфері фінансового посередництва;

6) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

7) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

§  ФОПи, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;

§  ФОПи, які надають в оренду житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 м², нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м²;

§  фінансові установи;

§  суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25%;

§  представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

§  фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

§  суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Об’єктом оподаткування виступає дохід платника податку, що визначається наступним чином:

а) для ФОПа – дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування;

б) для юридичної особи – будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

Щодо ставок єдиного податку, то уніфікованого підходу до визначення її розміру після змін, внесених до ПК наприкінці 2014 року, немає. В найбільш загальному сенсі за ч. 1 ст. 293 ПК ставки єдиного податку для платників І-ІІ груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, а для платників ІІІ групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Більш детально про розміри ставок можна почитати у ст. 293 ПК, або звернутися за консультацією безпосередньо до уповноважених працівників Державної фіскальної служби України.

Податковий звітний період для І і ІІ груп платників єдиного податку становить календарний рік, а для платників ІІІ групи – календарний квартал. Щоб обрати або перейти на спрощену систему оподаткування підприємець має подати до відповідного органу фіскальної служби заяву. Причому заяву можна подати не лише особисто, а й відіслати її поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі за наявності у підприємця електронного підпису, а також під час державної реєстрації як додаток до реєстраційної картки. При цьому зареєстровані ФОПи, які до закінчення місяця, в якому відбулася їх реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для І чи ІІ групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація. А зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня їх реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для ІІІ групи, яка не передбачає сплату ПДВ, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ), то більш детально ознайомитися з особливостями процедури його стягнення Ви можете, звернувшись за консультацією до представників Державної фіскальної служби України. Зазначимо лише те, що реєстрація платником ПДВ може відбуватися двома шляхами: а) добровільно; б) в обов’язковому порядку. Річ у тім, що за ст. 181 ПК якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають обкладенню податком на додану вартість, у т.ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку І-ІІІ груп. Особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника (фінансова, адміністративна та кримінальна відповідальність) без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Для уникнення можливості настання таких несприятливих наслідків, особливо у випадках, коли передбачити можливість досягнення визначеної ПК граничної вартості операцій з постачання товарів і послуг неможливо, підприємцям рекомендується здійснити добровільну реєстрацію у фіскальному органі в якості платника ПДВ. Така процедура передбачена статтями 182-183 ПК та реалізується шляхом подання до контролюючого органу реєстраційної заяви не пізніше, ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого підприємець буде вважатися платником ПДВ.

Звітним (податковим) періодом для сплати ПДВ є 1 календарний місяць. Якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, то першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Якщо платник ПДВ, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату ін. податків і зборів, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату ін. податків і зборів, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Щодо ставок ПДВ, то ПК виділяє 3 ставки:

1) загальна – 20%,

2) спеціальні – 0% або 7%. Податок становить 20% або 75 від бази оподаткування та додається до ціни реалізовуваних товарів чи послуг.

 

юрист адвокатського обєднання "Vi Vates"

Олексій Гусєв

 

Кінець 1 частини.

Далі буде...

06.05.2015