У Земельному кодексі України (далі - ЗКУ) відносини громадян з державою (територіальними громадами) у зв'язку з безоплатною передачею їм землі визначаються як «безоплатна приватизація».
Стаття 121 ЗКУ встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам:
- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Громадянин може приватизувати кілька ділянок - по кожному виду цільового призначення землі (п. 4. ст. 116 ЗКУ). І якщо він, наприклад, використав своє право на приватизацію землі, відведеної для садівництва, то може отримати ще й ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Інформацію про будь-яку земельну ділянку містить земельний кадастр - складна державна система, яка регулює встановлення та припинення прав власності на землю.
Порядок приватизації землі різний залежно від того, знаходиться ділянка в користуванні громадянина на момент початку приватизації чи ні. Ділянка може перебувати в користуванні у кількох випадках, а саме:
- громадянин є власником житлового будинку, побудованого на землі, виділеній для будівництва ще в радянські часи. У цьому випадку не має значення, чи є власником будинку той, кому виділялася ділянка, або ж будинком володіє особа, яка отримала його в спадщину, внаслідок купівлі або дарування. Якщо з того моменту, коли в Україні було встановлено право безоплатної приватизації землі (з 15.03.1991 р.— з дати набрання чинності Земельного кодексу України від 18.12.1990 р.), власник житлового будинку правом його приватизації не скористався, вважається, що земля знаходиться в його користуванні;
- громадянин є членом садового або дачного кооперативу (товариства). І ділянка була виділена цією структурою в порядку, встановленому статутом;
- ділянка знаходиться у фактичному користуванні громадянина, але у нього немає ніяких документальних свідчень, що підтверджують право власності. Таке буває у випадках, коли громадянин, наприклад, здійснив самовільне будівництво на землі, не відведеній йому для цієї мети.
Основною умовою приватизації земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні є термін сумлінного, відкритого і безперервного користування такою ділянкою, який повинен становити не менше 15 років.
У цьому випадку у фактичного користувача з'являється право отримати використовувану ним ділянку на підставі права набувальної давності (ст. 119 ЗКУ). Розмір землі, яку можна отримати на підставі набувальної давності, аналогічний розміру при звичайній безоплатній приватизації (ст. 118 ЗКУ).
Безоплатна приватизація земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, відбувається в наступні етапи.
Етап 1 Подання громадянином України в місцеву раду (якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту) або районну адміністрацію (якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту) заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених ст. 121 ЗКУ.
До заяви додаються:
- викопіювання з кадастрової карти (плану) (його можна замовити у районному (міському) управлінні земельних ресурсів) або інші графічні матеріали, на яких слід зазначити бажане місце розташування земельної ділянки;
- погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
- копію документу, що посвідчує особу (наприклад паспорту громадянина України).
Етап 2 Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади має бути прийняте у місячний строк.
Рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивоване. Підставами відмови згідно статті 118 ЗКУ можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Етап 3 Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у обраній землевпорядній організації може бути лише особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держземагентства за адресою: http://www.dazru.gov.ua (підрозділ «Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» розділу «Ліцензування та сертифікація»). Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатись недійсним і державну реєстрацію земельної ділянки здійснено не буде.
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник встановить межові знаки. Це необхідно для того, щоб внести відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У подальшому це дозволить, при потребі, відновлювати межі ділянки і краще захистити право на землю.
Етап 4 Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією.
Термін визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою має бути складений у паперовій формі та у формі електронного документу.
Земельний кодекс України встановлює обов’язковість погодження меж земельної ділянки із власниками та користувачами суміжних ділянок при проведенні кадастрових зйомок. Проте це не означає, що сусід може безпідставно відмовити у такому погодженні, вимагаючи перенесення межі на свою користь. Всі свої вимоги він має аргументувати і підтвердити документально.
Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню уповноваженими органами влади відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України.
Етап 5 Звернення до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держземагентства України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до цього органу має звертатись землевпорядна організація.
До заяви додається:
- копія документа, що посвідчує особу;
- копія документа, що посвідчує повноваження діяти від Вашого імені (договір, довіреність);
- копія документа про присвоєння податкового номера;
- розроблений та погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у паперовому вигляді та у формі електронного документу, а у разі, якщо щодо проекту проводилась державна експертиза – також оригінал позитивного висновку цієї експертизи;
- документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Плата за послуги з державної реєстрації земельної ділянки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року № 835 «Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами адміністративних послуг» складає 65 грн.
Подана заява протягом 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держземагентства у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, а межі ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий реєстратор реєструє земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і видає Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номеру.
Етап 6 Подання до органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
До клопотання потрібно додати:
- примірник погодженого проекту,
- Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Орган, уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою, має прийняти рішення про затвердження проекту та звернутись до Реєстраційної служби відповідного підрозділу Міністерства юстиції України за місцезнаходженням земельної ділянки із заявою про державну реєстрацію права власності держави або територіальної громади на земельну ділянку.
Після здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, вказаний орган має прийняти рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність.
У рішенні обов’язково має бути зазначена площа, місце розташування та кадастровий номер земельної ділянки, який зазначений у Витязі із Державного земельного кадастру.
Етап 7 Після одержання рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, можна за своїм вибором:
- подати до Реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
- подати вказану заяву через державного кадастрового реєстратора управління земельних ресурсів, у якому отримували Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
До заяви додаються:
- заява про державну реєстрацію (бланк заяви можна завантажити з офіційного сайту Державної реєстраційної служби за адресою: http://www.drsu.gov.ua/show/10163 );
- копія документу, що посвідчує особу заявника;
- копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
- документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
- документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);
- засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки,
- витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Подана заява протягом 14 днів розглядається Державним реєстратором, за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, Вам видається Свідоцтво про право власності на земельну ділянку та Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у випадку, коли заява подана за Вашим бажанням державним кадастровим реєстратором, вказані документи Ви отримуєте у нього).
З цього часу право власності на земельну ділянку вважається зареєстровано державою.
Головний юрист
юридичної компанії "Правовова група "Юста"
Наталія Гуйван
15.01.2015